Нічого не кажеш...мовчазні вуста...

Нічого не кажеш...мовчазні вуста...





Нічого не кажеш... мовчазні вуста..

А я так чекаю чарівні слова...

Як вітер розвій мені смуток, печаль...

Хіба це так важко? Чи слів тобі жаль?

І в"яне і сохне душа від журби.

Сльозами умита теж просить: " Скажи..."

І дивиться пристально в душу твою,

сказати щось хоче, та я не збагну..

Душа вже не диха: уся у чеканні.

І серце завмерло в сльозах, в запитанні.

І квіти, дерева, і трави , й кущі

усі промовляють:" Скажи , не мовчи"..

Лиш вітер шепоче: чекати дарма..

Пов"яли всі квіти - це значить зима...

І гірко заплаче у нашім садку,

На мить зупинившись на старім пеньку...

І дощиком тихим проллється сльоза,

а квіти - н-а-д-і- ї оживить роса...